День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

    Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді. Історії про життя і діяльність цього єпископа включають і таємне підкиданння золотих монет сестрам-сиротам, і порятунок від смерті несправедливо засуджених людей. Голландці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  

      А ще ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти  бодай одній людині, яка має гірше становище за нас.  Ілюстрація: Св. Миколай через вікно таємно підкидає монети сестрам-сиротам, аби врятувати їх від злиднів і вимушеної бідності.

Молитва на День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських:

     Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Який спосіб життя проклятий

     Проклятий і засуджений усякий спосіб життя, що ведеться задля користі і добра самого себе – прокляті всякі діла, що не робляться у любові. А в любові вони робляться тоді, коли вони щиросердечно спрямовані на користь, честь і спасіння інших людей, а не на задоволення, користь, честь, комфорт і спасіння самого себе.

Мартін Лютер

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаска, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

      Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

     Іван також писав праці на захист православної віри проти тогочасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - "Джерело мудрості", стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів:

Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Покріпи нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Віра – від слухання Слова Христового: проповідь на День Св. Апостола Андрія Первозванного

ВІРА – ВІД СЛУХАННЯ СЛОВА ХРИСТОВОГО

   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

       Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведності, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже-бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений». Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове. Та кажу: Чи не чули вони? Отож: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!» (Римлян 10:8б-18).  

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь.   

Любі брати і сестри, що використовує муляр для того, щоб вимурувати стіну? В нього є кельня, висок, цегла, розчина і він береться до роботи. А як би ви дивились на муляра, який замість цегли клав би нарізані картонки і все це рясно посипав піском? Чи не сказали б ви, що в того муляра серйозні проблеми. А можливо він і зовсім не муляр? 

Або уявіть собі електрика, який прийшов електрифікувати ваш дім. І замість кабелю з відповідним січенням він почав би заводити у ваш дім дерев’яні палички, а на ваше зауваження він відповідав би, що в нього є диплом електрика і він знає все набагато краще. Чи буде ваш дім світлий і теплий після праці такого електрика? 

Всі люди, за дуже рідким винятком очікують професійних дій і якісної праці від тих, кого вони кличуть, аби вони виконали якусь необхідну для них роботу. Бо ж дім не збудуєш з картону і піску. А електрику по дерев’яних паличках в дім теж не прокладеш. А як щодо Церкви? Що повинна робити Церква, аби виконати свою місію – навчити всі народи? Чому саме повинна вона навчати? Що саме повинна Церква проголошувати? 

Ми живемо в багатоконфесійному світі. У світі, звісно, багато релігій, але ми, християни, вважаємо всі інші релігії поза християнством неправдивими. У них точно немає прощення гріхів, спасіння і вічного життя. Але й саме християнство ділиться на масу різних конфесій. Як знати, яка саме конфесія, яка саме церква правдива? 

Адже так важливо мати те, що ми сьогодні чуємо від Апостола Павла, який пише: «коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» і продовжує він далі: «бо серцем віруємо для праведності, а устами ісповідуємо для спасіння». Для спасіння достатньо самої віри в Христа і то – в Христа розп’ятого і воскреслого. А віра, істинна, спасенна віра ніколи не буде мовчазною. Вона завжди буде сповідувати Христа, визнавати Його як Спасителя. 

Якщо ми визнаємо Христа лише на Службі Божій, але мовчимо, коли слід визнати Його перед людьми, тоді ми засвідчуємо, що наша віра або квола, або й зовсім мертва. Бо ж Апостол Павло дуже чітко каже, що для спасіння ми ісповідуємо Христа своїми устами. Христос не лише в душі, не лише в думках. Христос у віруючих дітях Божих – також на устах. 

Звісно, світ, який лежить у злі, намагається засоромити дітей Божих. Він хоче нам нав’язати дикі стандарти пекла, аби ми боялись говорити про Христа і визнавати Його Спасителем, Господом і Царем. Нечестивці можуть нас навіть залякувати, аби ми Христа не ісповідували. Але істинна, спасенна віра мовчати не зможе. 

Вона не зможе мовчати ні в мирний час, ні у воєнний. Віра не зможе мовчати ні в добрі, ані під загрозою лиха і навіть самої смерті. Бо ці слова «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» стосуються не лише життя в цьому світі, але й Останнього Суду. Бо на Останньому Суді будуть засоромлені усі, хто Ісуса Христа соромився або Його відкидав чи принижував, як-то сьогодні заведено серед деяких нечестивих людей і організацій. 

Ми ж, що віруємо в Христа, не будемо засоромлені, бо ми будемо заради Христа проголошені виправданими і святими дітьми Божими і у воскресінні ми отримаємо запрошення від Христа Господа: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:42). Ми отримаємо це запрошення, бо Ісус забрав на Себе всі наші гріхи і провини і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер на нашому місці і замість нас, аби ми мали прощення в Його Ім’я. Ісус воскрес із мертвих на третій день, аби ми були виправдані і невинні, і мали вічне життя в Його Царстві. Усе це зробив Він для нас. Усе це ми маємо, коли віруємо в Нього. 

Не грає ролі походження, раса чи стать. В пекло на вічні муки однаково підуть невіруючі в Ісуса Христа юдеї, і невіруючі в Ісуса Христа українці. До вічного життя однаково воскреснуть віруючі в Ісуса євреї і віруючі в Ісуса українці. Але кожна людина, кожен віруючий чоловік, кожна віруюча жінка, кожна віруюча дитина, усі ви, любі віруючі брати і сестри – ви спасенні. Як написано: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений». Кожен, хто покличе Христове Ім’я, буде спасенний. 

Однак, чому є так багато церков, але так мало людей кличуть Христове Ім’я? Чому так мало ісповідують Христа своїми устами? Апостол Павло дає відповідь на це українське питання через відповідь на інше питання, яке він ставить: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували?» Якщо не кличуть Христове Ім’я, якщо не ісповідують Христа устами, то в Нього ще не увірували. Знову – кличуть до Христа ті, що вірують в Нього.  І саме ці є спасенні. 

Апостол продовжує далі: «А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?». Неможливо увірувати в Христа, не чувши про Нього. Подумайте, яке зло коять ті можновладці та й будь-хто з тих, що позбавляють український народ християнських пастирів, проповідників! Фактично вони грають у одній команді із сатаною і його бісами і намагаються відібрати від українського народу спасіння і вічне життя, і всі благословення Божі ще навіть на цьому світі! 

Не може бути християнської віри без проповідників! А де беруться ці проповідники? Апостол каже далі: «І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» Проповідників посилає Господь Христос через Свою Церкву. Церква їх відправляє проповідувати  і Церква їх в цьому підтримує. Церква за них молиться, їх обороняє, їх захищає і надає їм усі необхідні засоби як для праці так і для життя. 

І робить Церква це з радістю. А чому вона робить це із радістю? Бо всі, хто в Церкві люблять проповідників. Апостол Павло цитує славного пророка Ісаю, кажучи: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Звісно ж не за фізичні ноги люблять посланців Доброї Новини. Коли новина добра, то й людина здається гарною і доброю. А проповідники Христові несуть Добру Новину своїм слухачам – новину про прощення наших гріхів, про наше спасіння, воскресіння і вічне життя в Царстві Небеснім. 

Хто почув цю новину і увірував в неї, увірував у Христа, той любить проповідників, шанує їх і хоче їм допомагати, і хоче їх з усіх сил підтримувати. І посилає на проповідь Євангеліє і піклується, аби їм нічого не бракувало, щоб їхня проповідь лунала по всьому світові. Звісно ж, не всі слухачі цієї проповіді увірують. «Бо», – продовжує Апостол, «Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Ви теж знаєте таких людей, які побували в нашій церкві, але пішли з неї, не увірувавши  в Христа і залишившись без спасіння і вічного життя. 

Але хто увірував, той увірував через те, що слухав Євангеліє. «Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» – завершує свою відповідь на поставлене спочатку питання Апостол Павло. Як будівельник має будувати дім з цегли та розчини, як електрик має використовувати кабель для заведення електрики в дім, так і проповідник має проповідувати Слово Христове. 

Бо Святий Дух використовує саме Слово Христове для того, щоб творити віру в Христа, а спасенні ми через саму віру в Христа. А що буде, коли проповідник замість Слова Христового, замість Біблії, замість Євангелія буде проповідувати людські передання, байки і всякі інші людські історії? Чи буде тоді спасенна віра? Ні, її не буде. Чи не через це є так багато церков і так мало людей, які ісповідують Ісуса Христа власними устами? 

Сьогодні ми згадуємо Христового Апостола, якого стосуються слова із нашого тексту та із Псалтиря: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!» – Св. Апостола Андрія Первозванного, бо Його першого покликав Син Божий. І Св. Апостола Андрія за свого вважаємо на лише ми, але й, наприклад, шотландці. За Шотландію сказати нічого не можу, але історія свідчить, що в Херсонесі, де розташований нинішній український Севастополь(поки що окупований московською ордою), вже в І столітті була християнська церква, що мала понад тисячу людей. 

Там мала лунати могутня проповідь непофальшованого Євангелія, бо віра – від слухання і то слухання Слова Христового. І якщо наша «Повість Врем’яних літ» таки має рацію про подорож Апостола Андрія Первозванного на нашу київську землю, то він не лише пророкував про те, що на цьому місці засяє благодать Божа і повстане велике місто з багатьма церквами, але й проповідував Євангеліє. 

Ми не багато знаємо про Апостола Андрія з Писання поза тим, він був рідним братом Апостола Петра і що він приводив інших людей до Христа, включно з греками. Церковні і народні передання розповідають про те, що він був розіпнутий на хресті у формі букви «Х» - через це такий хрест ще називають Андріївським хрестом. Проте ми точно знаємо, що Апостол Андрій Первозванний проповідував Євангеліє, Слово Христове і через його проповідь увірували, а отже спаслися до вічного життя багато людей. 

У нас немає підстав не вірувати, що Апостол Андрій проповідував на берегах Чорного моря, а отже й на теперішніх землях нашої України і що там де лунала проповідь Євангелія, там також були і Хрищення, причастя істинними тілом і кров’ю Христовими, і там була віра в Христа і ісповідання цієї віри в Христа устами перших християн. Хай Апостольська проповідь, проповідь Слова Христового лунає в нашому краю завжди. Заради Христа. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог на нечестивий і нерозкаяний світ.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 

     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Подай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Дві складові християнина

     Через віру в Христа ми отримуємо прощення гріхів, а по тому має слідувати визнання віри. Ми не повинні бути німими, але повинні ми промовляти те в що віруємо в наших серцях... 

     Отже християнин є той, хто чує і вірує в почуте, а потім також сповідує свою віру. Ось ці дві речі і визначають християнина. 

Мартін Лютер

Ким є священики та єпископи

 А ким же є священики та єпископи? Відповідь: їхнє управління – це не влада або сила, а служба і служіння, бо вони ані вищі, ані кращі від інших християн. Через це вони не повинні нав’язувати якийсь закон або постанову іншим людям без їхньої волі та згоди. Їхнє правління – це радше всього-на-всього прищеплення Божого Слова, яким вони ведуть християн або долають єресь. Як ми вже сказали, над християнами не можна правити чимось іншим окрім як Божим Словом, бо християнами слід правити у вірі, а не зовнішніми ділами. Віра ж не може приходити ані через одне людське слово, а лише через Слово Боже, як каже Павло в Римлян 10: «Віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове». Ті, що не вірують – не є християнами, вони належать не до Христового Царства, а до мирського царства, в якому вони стримуються і скеровуються мечем, і зовнішнім правлінням. Християни ж роблять усяке добре діло з власної волі і без примусу, і для них достатньо самого Божого Слова. 

Мартін Лютер

Витерпіти до кінця: проповідь на неділю Торжествуючих святих

                                              ВИТЕРПІТИ ДО КІНЦЯ

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: «Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!» Ісус же до нього сказав: «Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його на самоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій: «Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатись має?» Ісус же почав промовляти до них: «Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: «Це Я». І зведуть багатьох. І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних. Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. Але перше Євангеліє мусить бути народам усім проповідувана. Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений! (Євангеліє від Св. Марка 13:1-13). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, що відбувається із тілом, коли його полишає душа? Екклезіяст проповідує: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (12:7). Мудрець називає тіло порохом, бо без душі тіло практично одразу починає перетворюватись на порох. Таким чином ми пожинаємо наслідки наших гріхів, починаючи з прабатьківського гріха і закінчуючи вже тими гріхами, які ми коїмо в нашому житті. 

Гріх – це дуже серйозно. А найбільшим гріхом, гріхом, який не прощається, є гріх богохульства проти Святого Духа – тобто гріх невірства у Христа. Сьогодні ми чуємо, як наш Господь пророкує про те, що має статись із храмом в Єрусалимі. Той храм був вражаючий за своєю величчю і красою. І ось наш Син Божий побував у храмі і промовив там свої останні слова.  Більше туди Він вже не зайде. 

Чому Він більше туди не зайде? Бо Святого Ізраїлевого за кілька днів слуги первосвященика заарештують у саду Гетсиманському, заведуть на допити і знущання до первосвященика, а потім передадуть для розп’яття римській владі. Тож це був останній візит Господа Христа до храму і остання там Його проповідь. 

Учні до самого останнього часу, як ми знаємо, сподівались, що Ісус, всупереч Його неодноразовим пророцтвам про смерть на хресті і воскресіння, все таки на смерть не піде. Вони надіялись на довге життя у славі та добрі, і навіть на нескіченний золотий вік Ізраїля. Хтозна, можливо, хтось із них мріяв теж проповідувати в їхньому славетному храмі, в їхній столиці – Єрусалимі? Поки що вони, як то буває і з нами, бачили в світі лише чудові перспективи. 

Але Слово Боже так часто нас повертає від ілюзій до реалій. Святий Дух наче постійно знімає з нас рожеві окуляри, які нам намагається почепити диявол. І ось Господь знімає з учнів їхні рожеві окуляри, коли вони замріяно дивлять на храм і кажуть, звертаючись до Христа, один з них каже: «Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!» Яка майстерна робота! Яка архітектурна довершеність! – наче каже учень Христів. 

            Однак Господь промовляє річ, яка його і всіх їх шокує: «Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» На цьому наше Євангеліє розмову перериває. А продовжується вона лише коли Господь залишається зі Своїми учнями на самоті. А  найближче його коло: Петро, Іван і Яків, а також Андрій питають Ісуса, те, що їм хочеться знати, а саме: коли це настане. Вони вірять словам Господа, що це настане. Однак вони не знають, коли саме це станеться і які будуть ознаки наближення тієї катастрофи. 

            І Господь розповідає їм, що має бути по Його смерті, воскресінні та вознесінні. І ось, коли вони сидять на Оливній горі і дивляться на храм, який має бути зруйнований і таки буде зруйнований через 37 років і то буде зруйнований так, що там не залишилось навіть жодного цілого каменя. Христа в храмі більше немає. В храмі більше потреби немає. Він перетворюється на порох. Все, що каже Господь Христос – істина. Все збувається і виконається все те, про що Він каже далі. 

            А далі Господь Христос застерігає нас, щоб нас бува хто не звів, обманувши нас, що він – то Христос. Бо Христос – лише один. Син Божий, зачатий від Святого Духа і народжений Дівою Марією, істинний Бог та істинна людина в одній Особі. Христос – це лише Ісус Назарянин, Який забрав на Себе всі наші гріхи і за кожного з нас помер на хресті, щоб ми мали прощення гріхів. І на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав теж воскресіння і вічне життя. 

            Всі інші люди, які будуть називати себе Христом – христи фальшиві. Єврейський народ чекав на виконання обітниці Божої про Христа-Спасителя. І коли Бог ту обітницю виконав, то багато євреїв увірували в Христа, але провід єврейського народу Христа відрікся, а віруючих в істинного Христа жорстоко переслідував. Вірувати в Ісуса Христа часто було небезпечно для життя. 

            Тож не дивно, що з’являлись самозванці і оголошували себе іншими христами. З’являються вони й донині. Здається, останнім доволі відомим таким випадком був якийсь Віссаріон із Росії, який оголосив себе Христом і звів частину людей та в Сибіру зібрав секту послідовників. Я не знаю як там далі склалась їхня доля. Але пророцтво Господа Христа виконується. Він нас попередив, що так буде і ми знаємо, що всі, хто зараз з’являються тут або там це все – фальшиві христи.           

            А далі Господь говорить про час такий як зараз. Він каже: «І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець». Нічого дивного у війні немає. Диявол любить накладати на людей рожеві окуляри, переконуючи людство в тому, що світ іде до загального благоденствія, аби потім люди були шоковані від початку війни, розрухи і всього іншого. 

            Так було приблизно з Україною і з українським народом. Але хіба Господь десь сказав, що припиняться війни, поки у світі є гріх? Ні, Господь Христос попередив про зворотне. Він попередив Своїх любих християн, аби ми не лякались, коли чуємо про війну – це поширений стан грішного світу, який лежить у злі. І це свідчення того, що Господь завжди каже правду, а також те, що Він повернеться у славі, як і був обіцяв. До Його ж повернення у славі у світі будуть війни та воєнні чутки. 

            «Бо», – каже Спаситель далі, «повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод». Чи не це бачили учні Христові по Його вознесінні? Чи не це вони бачили, як римська армія генерала Тита увійшла в Єрусалим 70 року по Різдві Христові і знищила місто і храм? Чи не це бачимо ми нині? Все відбувається точно так, як нас попередив розп’ятий і воскреслий Божий Син. 

Але війни, голод, голодомори – це ще не кінець світу. Господь називає це «початок терпінь породільних». Породільні терпіння свідчать, що дитина скоро народиться. І після мук в матері буде радість. Так само всі ці події свідчать, що Ісус Христос гряде у славі і ми повинні бути готовими до Його повернення. Бо тоді ми ввійдемо у вічне життя і будемо радіти. Проте перед тим, каже Господь на Його учнів, на віруючих чекають великі випробування. 

«Пильнуйте ж самі»,  – каже Господь, «бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм». З тих чотирьох, хто поставив питання Господу, а ставили питання Петро, Яків, Іван та Андрій, Петро, Яків та Андрій помруть мученицькою смертю та й Іван зазнає серйозних переслідувань. Врешті-решт з Дванадцяти Апостолів лише Іван помре у глибокій старості. Всіх інших Апостолів замучать або стратять вороги Христові. 

 Але таке було не лише в першому столітті. Ще кілька століть християни зазнавали жорстоких гонінь як від юдеїв так і від язичників. А згадайте історію не настільки далеку – гоніння і жахливі переслідування християн в Радянському Союзі. А скількох християн нині переслідують. Навіть наших пастирів оголошують безпричинно в розшук, аби стримати Христа і Його Євангеліє. А ще подумайте про жахливі переслідування ісламістами християн в Нігерії, про які згадував Президент США, Дональд Трамп. Все сказане Христом збувається. 

Господь нас утішає, щоб ми не переймались тим, що маємо говорити нашим переслідникам, якщо вони раптом нас теж схоплять і хтозна які складуть обставини. А нам же хочеться все сказати про Христа правильно, правда ж? Тож Господь каже: «Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий». 

Дух Святий дасть потрібні слова дітям Божим. І говоритимуть вже не вони, а через них з переслідниками говоритиме Сам Господь. А переслідників і ненависників Христа і Його любих християн буде багато. Сьогодні ми це теж бачимо. При чому Господь каже, щоб ми не дивувались, якщо нас за християнську віру будуть ненавидіти навіть наші найближчі родичі. В нашій історії вже було таке, коли діти видавали своїх батьків радянській владі. Бувало й навпаки. 

В сім’ях донині є такі нечестиві брати і сестри, які готові зробити все, аби знищити своїх віруючих братів або сестер. Вони можуть навіть цього не усвідомлювати, але вони ненавидять віруючих через нашого Господа – через Христа. Тож те про що попередив Господь теж відбувається. Світ діє точно так, як про це попередив нас Ісус. 

Найголовнішою ж ознакою про Христове скоре повернення у славі, а отже і про наше воскресіння до життя в Царстві Небесному є, каже Господь, така ознака: «Євангеліє мусить бути народам усім проповідуване». Коли Євангеліє буде проповідуване всім народам, це буде час дуже близький до повернення нашого Спасителя Христа у славі. А сьогодні Євангеліє проповідується практично вже по цілому світові. 

Ця неділя, любі віруючі називається ще неділею Торжествуючих святих. Це ті, про кого Господь наш говорить в кінці сьогоднішнього Євангелія: «А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений!». Терпеливості нам додає Христове Євангеліє у Слові і в Таїнстві Христовому, в якому Сам Господь наш покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Христос додасть нам терпеливості. У Ньому, в Христі, який нас безмежно любить – наша сила. Будьте міцні, любі брати і сестри, горнімось до Христа. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Одним із пам'ятників Юстиніанові є уславлений Собор Святої Софії у Константинополі, який він, після руйнувань, що залишились після повстання Ніки 532 року, перебудував із базиліки у той собор, який ми нині знаємо.  Кажуть, що оглядаючи величний собор, Юстиніан мимоволі вигукнув: "Соломоне, я тебе перевершив!" 

     Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав ортодоксальне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув. (Зображення: Св. Юстиніан із собором Св. Софії).

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Подай, аби ми завжди обирали гідних християнських провідників держави, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

 Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста.  Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х.  Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь". Духовна спадщина Івана Золотоустого використовується Церквою практично щонеділі. Східна Церква часто використовує літургію Св. Івана Золотоустого. Саме цією літурією користується Українська Лютеранська Церква. 

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Єресь неможливо здолати фізичною силою

      Єресь ніколи неможливо стримати силою. Цю проблему потрібно вирішувати в інший спосіб, бо єресі слід чинити опір і справлятись з нею чимось іншим від меча. Тут битву має вести Боже Слово. Якщо воно не здобуде успіху, то, звісно, нічого не допоможе й світський меч, навіть якби він весь світ залив кров’ю. Єресь – духовна справа, яку ви не можете порубати на шматки залізом, спалити вогнем чи втопити у воді. Її долає лише Боже Слово, як про це каже Павло в 2 Коринтян 10: «Зброя-бо нашого воювання – не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові».

            До того ж віра і єресь ніколи так не зміцнюються як тоді, коли люди чинять їм опір чистою силою без Божого Слова… Друже, якщо ти бажаєш позбутися єресі, то маєш перш за все знайти якийсь спосіб, аби вирвати її із серця і цілковито відвернути від неї волю людини. Силою ти її не спиниш, а лише зміцниш. Чого ти доб’єшся, зміцнюючи єресь у серці, послаблюючи лише її зовнішній прояв і змушуючи язик до брехні? Проте Боже Слово просвітлює серце і таким чином всі єресі та помилки із людського серця щезають самі.

 Мартін Лютер

День Св. Мартіна Турського

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартін облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартіна було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартіна Турського (син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартіна Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартін-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Подай, просимо, нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Чекаємо Христа на спасіння: проповідь на неділю Останнього Суду

            ЧЕКАЄМО ХРИСТА НА СПАСІННЯ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взірець правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас, і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою, бо інакше Він мусив би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох», і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння (Євреїв 9:24-28). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, хтось був зазначив, що те, що Христос помер – це історія. Те, що Христос помер за нас – це християнство. А те, що Христос помер за мене – це спасіння. Хто жив у Радянському Союзі, той звісно пам’ятає, що від людей хотіли відібрати навіть історію. Це почалося ще з Російської імперії, коли цілим народам заперечували в праві на самобутнє існування.

 Але соціалісти і комуністи своїм агресивним невіглаством перевершили усіх своїх попередників, заперечуючи навіть існування Ісуса Христа, Сина Божого. Тож вони хотіли вкрасти історію. Коли весь світ, включно з єврейськими стародавніми істориками часів земного життя і служіння Христа, підтверджували Його життя, смерть і навіть воскресіння, комуністи вперто заперечували саму історію. Чи можете ви хоч в чомусь довіряти людям, які заперечують явні факти, відомі всі людям? 

Але те, що Христос помер – це історія, правдива історія. Та Христос не просто так помер. Він помер за нас. Христос помер за гріхи всі людей на світі. Ісус на Себе забрав усі гріхи людства, починаючи від гріхів Адама і завершуючи гріхами останньої людини, яка народиться на цей світ. Звісно, багато людей це відкидають не через те, що Христос помер. Вони відкидають саму ідею про те, що вони – грішні. Або грішні не настільки, аби помирати за свої гріхи, а тим більше, щоб за них помирав хтось невинний і святий. 

Якщо у вас є такі думки, тоді ви маєте серйозну проблему. Пам’ятаєте друге речення? Те, що Христос помер за нас – це християнство. Якщо ви не віруєте в те, що Христос помер за нас, то ви, очевидно, перебуваєте поза межами християнства. Навіть якщо ви сидите в церкві і слухаєте цю проповідь, але не віруєте, що Христос помер за нас, то ви перебуваєте поза Церквою. Ви просто в будівлі цієї Церкви, але до Святої Соборної і Апостольської Церкви поки що не належите. 

Бо християни вірують, що Христос помер за всіх нас. І навіть більше ми віруємо, що Ісус помер за кожного з нас. Коли ми сповідуємо Символи віри, то ми не промовляємо «Віруємо»в множині, а промовляємо «Вірую» в однині, сповідуючи свою особисту віру в Бога. Я вірую, що Ісус помер за мене. Кожен християнин вірує, що Ісус помер за нього. Кожна християнка вірує, що Ісус помер за неї.

 В Малому Катехізисі доктор Мартін Лютер чудово підсумовує, що означає ця моя особиста віра в Ісуса Христа. Він пише: «Я вірю, що Ісус Христос – правдивий Бог, народжений від Отця перед усіма віками, а також правдива людина, народжена від Діви Марії, – є моїм Господом.

 ‘Він спокутував за мене, втрачене та засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, доро­гоцінною кров’ю, Своїм невинним стражданням і смертю. 

І все це Він зробив для того, щоб я належав Йому, жив під Його владою у Його Царстві та служив Йому у вічній праведності, невинності та блаженстві, так як і Він воскрес із мертвих, живе і царює вічно. Це незаперечна правда». 

            Христос усе зробив для нашого спасіння. Христос усе зробив для кожного з вас особисто – для вашого спасіння. Христос усе здійснив для мого спасіння. Його святої і досконалої жертви – жертви вічного Бога в людському тілі достатньо за всі гріхи світу, за всі ваші і за всі мої гріхи. Це – істина. І як завжди проти істини, а особливо проти цієї істини веде запеклу боротьбу диявол, лукавий і лютий ворог людського роду – ваш і мій ворог. 

            Він і його слуги переконують, що Христової жертви за наші гріхи недостатньо, що нам далі варто шукати і працювати над тим, аби якимось чином власними зусиллями здобути прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Тож сьогодні Господь Святий Дух через Послання до євреїв каже і віруючим євреям, і всім нам: «Христової жертви достатньо!» 

            Це ми – грішні. А Христос – святий. Це ми – просто люди. А Христос – вічний Бог, що у часі стався людиною, аби забрати всі наші гріхи на Себе. Господь Святий Дух через Свого слугу називає Христа нашим Первосвящеником. І цей Первосвященик – особливий. Всі звичайні первосвященики з людей виконували дуже важливе служіння. Вони приносили жертву за гріхи народу. Але перед тим як принести жертви за гріхи народу, вони мали принести перше жертву за власні гріхи. Бо вони, хоча й були первосвящениками, служителями Божими, але залишались грішними людьми, як залишаються грішними людьми і нинішні всі служителі Божі. 

            Тож ми помираємо, бо наші тіла заражені гріхом. Гріх поступово, десь швидше, а десь повільніше руйнує наші тіла і ми помираємо. Але Христос не мав гріха. Він на Себе забрав усі наші гріхи. Як і чуємо ми сьогодні в Писання: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох», тобто усіх людей – в Писанні слово «багатьох» часто вживається у сенсі «всіх». 

            Христова жертва – одна-єдина і на цілу вічність. Цю істину Святий Дух доносить до євреїв і до всіх нас. Ми пам’ятаємо, що євреї жили з дуже чітким усвідомленням про гріх. Вони знали і розуміли, що за кожен гріх має бути розплата. Проте ту кінцеву розплату говорить і Апостол Павло, пишучи: «Заплата за гріх – смерть». І, звичайно, та смерть – тимчасова і вічна.

          За гріхи має бути покарання смертю. Віруючі євреї приносили у жертву Богові за свої гріхи тварин. Так жертви вимагав Закон. Таким чином Бог навчав людей і про кару смертю за гріх і про те, що та кара буде забрана кінцевою, остаточною жертвою – Месією-Христом.  Через Своїх пророків Господь чітко проголошував, що Його Слуга, Месія-Христос буде жертвою за гріхи усіх без винятку людей. 

            Це означало, що коли Христос буде принесений у жертву – час жертвоприношень припинився. Христос помер за всіх нас, Христос помер за кожного з нас. Він приніс Себе в жертву за гріхи всіх нас. Він приніс Себе в жертву за гріхи кожного з нас. І на третій день Ісус Христос воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав спасіння, воскресіння і вічне життя. 

            Христове воскресіння – це також доказ повноти і завершеності Його жертви. Це – доказ того, що Його жертва – досконала і що Христова жертва покрила всі гріхи людства. Хто вірує в Христа – той вже прощений і виправданий. Ви, любі віруючі в Христа розп’ятого і воскреслого – прощені та виправдані. 

            Сьогодні ми чули, як Писання втішає нас, що «Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взірець правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас». На сороковий день по воскресінні з мертвих Божий Син вознісся на небеса. Він не прийшов у Храм в Єрусалимі, що мав служити лише взірцем небес. Ні, Ісус Христос, наш Господь вознісся на самі небеса, аби перебувати з Богом повіки віків за нас. 

            Що означають ці слова «за нас»? Ці два українські слова передають одне грецьке слово «гупер»,  яке означає «заради нас» або навіть «від нашого імені». Це слово означає, що Христос перебуває перед Отцем Небесним, як наш Спаситель, як наш Первосвященик, що завжди благає за нас і завжди виявляє Себе, як істинну та повну жертву за всі наші гріхи. 

            Коли ми віруємо в Христа, то ми маємо Заступника на небесах, ми маємо святого Первосвященика, Який весь час заступається за нас і то заступається таким чином, що ми виходимо завжди прощені. Як і Апостол Іван пише: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). А світлі ми ходимо тоді, коли віруємо в Ісуса Христа, радіємо Його Словом і причащаємось Його істинними тілом і кров’ю у Святій Євхаристії. 

            Писання сьогодні нас дуже сильно утішає цими словами. Бо ми щодня грішимо. Щодня ми потребуємо прощення гріхів наших. І щодня ми його отримуємо у Христі і через Христа, Який сидить праворуч Отця і весь час, весь час заступається за кожного з нас. Немає такої миті, щоб Ісус припинив Своє служіння Первосвященика. Він приніс жертву один раз на всі віки, але як пише в іншому місці Апостол Павло: «Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:34). 

            Він не судить нас, а завжди за нас заступається. Хто ж не вірує в Христа, той вже засуджений власними гріхами і то найбільшим гріхом – відкиданням досконалої жертви Сина Божого за власні гріхи. Ця неділя, любі брати і сестри, називається ще Неділею Останнього Суду. Ця неділя нагадує нам про те, що фізичною смертю людей історія наша не закінчується. 

            Писання каже нам сьогодні, що Господь Христос має «не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння». Мова тут іде про повернення Христа у славі. Коли Він повернеться, то буде судити живих і мертвих, які всі воскреснуть. І всі невіруючі в Христа, всі глузії з Христа, усі переслідники Христа і Його Церкви отримають справедливий вирок за їхні гріхи – смерть вічну, тобто вічні муки в невгасимому вогні аду. 

            А нам, що чекаємо на прихід Христа, Син  Божий має з’явитись не в справі гріха, тобто Він не йде, щоб судити нас за гріхи, бо Він був уже був засуджений за наші гріхи. Ісус Христос повертається у славі, аби всіх нас забрати до вічного життя у Його Царстві. В це Царство ми увійдемо в досконалих тілах, аби жити в Царстві з Христом і всіма святими у радості і блаженстві повіки віків. Через це ми й молимось сьогодні, як і молились перші слухачі Послання до євреїв: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою  через Христову перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, - перемогу, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво подай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом; один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви